Марі Мейнард Дейлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Марі Мейнард Дейлі
Marie Maynard Daly
Народилася16 квітня 1921(1921-04-16)
Корона, Квінз, Нью-Йорк
Померла28 жовтня 2003(2003-10-28) (82 роки)
Нью-Йорк
Місце проживанняНью-Йорк
КраїнаСША США
Національністьафроамериканка
Діяльністьбіохімік
Alma materГантерський коледж
Коледж Квінзу
Нью-Йоркський університет
Колумбійський університет
Галузьбіохімія
ЗакладГовардський університет
Рокфеллерський університет
Коледж лікарів і хірургів Колумбійського університету
Медичний коледж імені Альберта Ейнштейна
Науковий керівникМері Л. Колдвелл
ЧленствоНью-Йоркська академія наук
У шлюбі зВінсент Кларк[1]
Нагороди

Марі Мейнард Дейлі (англ. Marie Maynard Daly; нар. 16 квітня 1921(19210416) — пом. 28 жовтня 2003) — американська біохімік, яка стала першою у США афроамериканкою зі ступенем докторки філософії в хімії[2]. Дейлі зробила важливий внесок у вивченні хімії гістонів, синтезу білків, зв'язків між холестеролом і гіпертензією, поглинанні креатину м'язовими клітинами[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Батько Дейлі, Айван Дейлі, емігрував з Британської Вест-Індії, знайшов роботу поштового службовця й одружився з Гелен Пейдж із Вашингтона[4]. Марі народилася та виросла в Короні, Квінз[2]. Вона часто відвідувала бабусю та дідуся по материнській лінії у Вашингтоні, де вона могла читати про науковців і їхні досягнення у великій дідовій бібліотеці. Її особливо вразила робота Поля де Крайфа[en] «Мисливці на мікробів», яка частково вплинула на її рішення стати вченим[5].

На зацікавленість Дейлі у науці також вплинув її батько, який відвідував Корнелльський університет з наміром стати хіміком, але не зміг завершити навчання через брак коштів[6]. Багато років по тому, Дейлі започаткувала у Коледжі Квінзу стипендіальний фонд на його честь, щоб допомогти афроамериканським студентам на хімічних і фізичних спеціальностях[5][6].

Навчання

[ред. | ред. код]

Дейлі навчалася у Середній школі Гантерського коледжу[7]. Потім вона поступила в Коледж Квінзу[en], у районі Флашинґ[en]. Вона жила вдома, щоб заощадити гроші, й у 1942 році закінчила Коледж Квінзу з відзнакою, отримавши ступінь бакалавра хімії[2][5][8].

Нестача робочої сили й необхідність науковців підтримувати воєнні дії дозволили Дейлі отримати стипендію на навчання в Нью-Йоркському та Колумбійському університеті для отримання ступеня магістра й доктора філософії, відповідно[7].

Під час навчання в Нью-Йоркському університеті Дейлі працювала лаборантом у Коледжі Квінзу. У 1943 вона здобула ступінь магістра хімії. її керівницею була доктор Мері Л. Колдвелл[en]. Колдвелл, яка мала докторський ступінь у нутриціології, допомогла Дейлі в дослідженні участі вироблених організмом хімічних речовин у процесі травлення. У 1947 Дейлі завершила докторську роботу на тему «Дослідження продуктів, що утворюються при дії панкреатичної амілази на кукурудзяний крохмаль».[5][6][9]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

з 1947 по 1948 рік Дейлі працювала викладачем фізичних наук у Говардському університеті, одночасно проводячи дослідження під керівництвом Германа Бренсона[en]. Після отримання гранту від Американського онкологічного товариства[en] на підтримку її досліджень, вона приєдналася до доктора Альфдреда Мірські[en] в Рокфеллерському інституті, де вони вивчали клітинне ядро та його складові[6]. У той час структура та функція ДНК ще не були до кінця зрозумілі[10].

У 1955 році Дейлі почала працювати у Коледжі лікарів і хірургів Колумбійського університету. Разом із доктором Квентіном Б. Демінґом вона вивчала артеріальний метаболізм[2][6]. У 1960 році вона продовжила цю роботу вже у ролі асистента[en] біохімії та медицини Медичного коледжу Альберта Ейнштейна в Університеті Єшива[en][6]. З 1958 по 1963 рік Дейлі також працювала дослідником Американської кардіологічної асоціації[en][11].

Дейлі подобалося викладати студентам-медикам і вона присвятила себе збільшенню кількості студентів з меншин, зарахованих до медичних шкіл. У 1971 році вона стала асоційованим професором[6].

У 1975 році Дейлі була однією з 30 жінок науковиць представників меншин, які взяли участь у конференції про проблеми, з якими стикаються жінки меншин у STEM-науках. Конференція була проведена Американською асоціацією сприяння розвитку науки. Результатом стала публікація доповіді «Подвійний зв'язок: ціна, яку сплачують жінки-науковці з меншин» (1976).[8][12]

Дейлі була членом престижної ради керівників Нью-Йоркської академії наук протягом двох років. Додаткові стипендії, які Дейлі отримала протягом усієї своєї кар'єри, включають Американське онкологічне товариство, Американську асоціацію сприяння розвитку науки, Нью-Йоркську академію наук і Раду з артеріосклерозу Американської кардіологічної асоціації[6].

Дейлі була призначена вченою Ради медичних досліджень міста Нью-Йорк. У 1986 році Дейлі звільнилася з Медичного коледжу Альберта Ейнштейна. У 1999 році вона була визнана Національною технічною асоціацією однією з 50 найкращих жінок в науці, техніці та технології[13].

Мері Мейнард Дейлі Кларк померла 28 жовтня 2003 року у віці 82 років[10].

На честь Дейлі названо початкову школу P.S.360Q The Dr. Marie M. Daly Academy of Excellence[14]

Дослідження

[ред. | ред. код]

Гістони

[ред. | ред. код]

Дейлі цікавилася дослідженнями білків клітинного ядра. Вона розробила методи фракціонування матеріалу ядра та визначення його складу.[15][16][17][18][19]

Вона вивчала гістони, білки клітинних ядер, і змогла довести амінокислотний склад різних фракцій гістонів. Вона припустила, що основу гістонів складають амінокислоти аргінін і лізин[15][16][17][18][19]. Пізніше було доведено важливу роль гістонів в експресії генів[10]. Робота Дейлі над вивченням гістонів вважається фундаментальною[3].

Білки

[ред. | ред. код]

Дейлі розробила методики виділення ядер з тканин і вимірювання нуклеотидного складу пуринів і піримідинів у дезоксипентозних нуклеїнових кислотах[3][10]. Вона прийшла до висновку, що «крім аденіну, гуаніну, тиміну та цитозину, інші основи не були наявні в суттєвих кількостях»[20].

Вона досліджувала біосинтез білків[10], включаючи роль у процесі цитоплазматичного рибонуклеопротеїну[21][22]. Використовуючи мічену радіоактивним ізотопом амінокислоту гліцин, вона виміряла зміну метаболізму білків у мишей при годуванні та голодуванні. Це також дозволило їй спостерігати за активністю цитоплазми при введенні радіоактивно міченого гліцину в клітинне ядро[6].

У 1953 році Джеймс Ватсон і Френсіс Крік описали структуру ДНК. Приймаючи у 1962 році Нобелівську премію, Ватсон згадав важливість дослідження Дейлі на тему «Роль рибонуклеопротеїну в синтезі протеїну» для його роботи[10][21][23].

Холестерол і гіпертензія

[ред. | ред. код]

Дейлі та її колеги одними з перших визначили зв'язок між раціоном харчування і здоров'ям серця та кровоносної системи, досліджуючи вплив холестеролу, цукру та інших поживних речовин. Вона вперше встановила, що гіпертензія передує атеросклерозу[11], виявила зв'язок між холестеролом й утворенням артеріальних бляшок[24], що було вагомим відкриттям для розуміння природи настання серцевих нападів[4][10].

Її особливо цікавив вплив гіпертензії на систему кровообігу. Вона довела, що високий рівень холестеролу в раціоні призводить до засмічення артерій, а гіпертензія підвищує цей вплив. Вона вивчала вплив раціону і виявила, що холестерол і цукор пов'язані з виникненням гіпертензії[4][10][25][26][27][28]. Досліджуючи старіння, вона припустила, що гіпертрофія гладких м'язів через старіння може бути причиною гіпертензії й атеросклерозу[29]. Дейлі також проводила ранні дослідження впливу сигаретного диму на легені та гіпертензію[30][31].

Креатин

[ред. | ред. код]

У 1970-х роках Дейлі почала вивчати поглинання креатину м'язовими клітинами. У роботі «Поглинання креатину культивованими клітинами» (1980) вона описала умови, при яких м'язові тканини найкраще поглинають креатин[10][32].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Clark, Marie Maynard Daly (1921-2003). BlackPast.org. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 21 червня 2019.
  2. а б в г Kessler, James; Kidd, J.S.; Kidd, Renee; Morin, Katherine A. (1996). Distinguished African-American Scientists of the 20th Century. Phoenix, AZ: Oryx Press. с. 57. ISBN 9780897749558. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 21 червня 2019.
  3. а б в Marie M. Daly PhD Memorial Lecture. Albert Einstein College of Medicine. Архів оригіналу за 14 серпня 2019. Процитовано 21 червня 2019.
  4. а б в Marie M. Daly. Biography. A&E Television Networks. Архів оригіналу за 20 січня 2019. Процитовано 21 червня 2019.
  5. а б в г Marie Maynard Daily. Science History Institute. June 2016. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 21 червня 2019.
  6. а б в г д е ж и к Grinstein, Louise S.; Rose, R. K.; Rafailovich, M. H. (1993). Women in chemistry and physics: a biobibliographic sourcebook (вид. 1. publ.). Westport, Conn.: Greenwood Press. с. 149. ISBN 9780313273827.
  7. а б 1934-, Brown, Jeannette E. (Jeannette Elizabeth) (2012). African American women chemists 911. New York: Oxford University Press. ISBN 978-0199742882. OCLC 761692608.
  8. а б Collins, Sibrina Nichelle (7 серпня 2017). Unsung: Marie Maynard Daly. UnDark. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 21 червня 2019.
  9. Brown, Mitchell C. (1996). Marie Maynard Daly: Biochemist. The Faces of Science: African-Americans in the Sciences. Архів оригіналу за 23 жовтня 2006. Процитовано 21 червня 2019.
  10. а б в г д е ж и к DeBakcsy, Dale (28 лютого 2018). Marie Maynard Daly (1921-2003), America's First Black Woman Chemist. Women You Should Know. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 21 червня 2019.
  11. а б Spangenburg, Ray; Moser, Kit (2003). African Americans in science, math, and invention. New York: Facts on File, Inc. с. 55—56. ISBN 9781438107745. Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 21 червня 2019.
  12. Malcom, Shirley Mahaley; Quick Hall, Paula; Brown, Janet Welsh (1976). The Double Bind: The Price of Being a Minority Woman in Science. Report of a Conference of Minority Women Scientists, Arlie House, Warrenton, Virginia (PDF). Warrenton, Virginia: Arlie House. с. 63. Архів оригіналу (PDF) за 15 березня 2017. Процитовано 21 червня 2019.
  13. Irwin, Demetria (7 березня 2016). [UNSUNG SHEROES] Dr. Marie Maynard Daly, a Trailblazer in Medical Research. EBONY. Архів оригіналу за 20 січня 2019. Процитовано 21 червня 2019.
  14. PS 360Q PTA The Dr. Marie M. Daly Academy of Excellence. PTBoard. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 21 червня 2019.
  15. а б Brachet, Jean; Mirsky, Alfred E. (1959). The Cell: Biochemistry, Physiology, Morphology. New York: Academic Press. с. 196, 230, 257. ISBN 9781483216546. Процитовано 22 червня 2019.
  16. а б Brusch, Harris (1965). Histones and other nuclear proteins. Academic Press. с. 13—15, 76—77. ISBN 9780123955937. Процитовано 22 червня 2019.
  17. а б DALY, MM; MIRSKY, AE (20 січня 1955). Histones with high lysine content. The Journal of General Physiology. 38 (3): 405—13. doi:10.1085/jgp.38.3.405. PMC 2147486. PMID 13221780.
  18. а б DALY, MM; ALLFREY, VG; MIRSKY, AE (November 1952). Uptake of glycine-N15 by components of cell nuclei. The Journal of General Physiology. 36 (2): 173—9. doi:10.1085/jgp.36.2.173. PMC 2147362. PMID 13011275.
  19. а б DALY, MM; MIRSKY, AE; RIS, H (20 березня 1951). The amino acid composition and some properties of histones. The Journal of General Physiology. 34 (4): 439—50. doi:10.1085/jgp.34.4.439. PMC 2147226. PMID 14824510.
  20. Daly, M. M. (20 травня 1950). PURINE AND PYRIMIDINE CONTENTS OF SOME DESOXYPENTOSE NUCLEIC ACIDS. The Journal of General Physiology. 33 (5): 497—510. doi:10.1085/jgp.33.5.497. PMC 2147206. PMID 15422104. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 22 червня 2019.
  21. а б ALLFREY, V; DALY, MM; MIRSKY, AE (20 листопада 1953). Synthesis of protein in the pancreas. II. The role of ribonucleoprotein in protein synthesis. The Journal of General Physiology. 37 (2): 157—75. doi:10.1085/jgp.37.2.157. PMC 2147435. PMID 13109153.
  22. ALLFREY, VG; DALY, MM; MIRSKY, AE (20 січня 1955). Some observations on protein metabolism in chromosomes of non-dividing cells. The Journal of General Physiology. 38 (3): 415—24. doi:10.1085/jgp.38.3.415. PMC 2147482. PMID 13221781.
  23. Watson, James. James Watson – Nobel Lecture. NobelPrize.org. Nobel Media. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 22 червня 2019.
  24. Lee, D. N. (6 липня 2014). You Should Know: Dr. Marie Daly. Scientific American. Архів оригіналу за 20 січня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  25. FREIS, EDWARD D. (May 1969). Hypertension and Atherosclerosis (PDF). The American Journal of Medicine. 46 (5): 735—740. doi:10.1016/0002-9343(69)90024-2. Архів оригіналу (PDF) за 21 лютого 2017. Процитовано 22 червня 2019.
  26. DEMING, QB; MOSBACH, EH; BEVANS, M; DALY, MM; ABELL, LL; MARTIN, E; BRUN, LM; HALPERN, E; KAPLAN, R (1 квітня 1958). Blood pressure, cholesterol content of serum and tissues and atherogenesis in the rat. The Journal of Experimental Medicine. 107 (4): 581—98. doi:10.1084/jem.107.4.581. PMC 2136835. PMID 13513919.
  27. Deming, Q.B.; Brun, L.M.; Kaplan, R.; Daly, M.M.; Bloom, J.; Schechter, M. (1961). Hypertension, Recent Advances. У Brest, A.N.; Moyer, J.H. (ред.). The Second Hahnemann Symposium on Hypertensive Disease. Philadelphia: Lea & Febiger. с. 160–.
  28. Daly, M. M.; Deming, Q. B.; Raeff, V. M.; Brun, L. M. (1 жовтня 1963). CHOLESTEROL CONCENTRATION AND CHOLESTEROL SYNTHESIS IN AORTAS OF RATS WITH RENAL HYPERTENSION*. Journal of Clinical Investigation. 42 (10): 1606—1612. doi:10.1172/JCI104845. PMC 289439. PMID 14074354.
  29. Kritchevky, David (1975). Lipids, Lipoproteins, and Drugs. New York and London: Plenum Press. с. 295. ISBN 9781468432589.
  30. Marie Maynard Daly, biochemist. The Valentina Project. April 2014. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 22 червня 2019.
  31. Park, Sung Suh; Kikkawa, Yutaka; Goldring, Irene P.; Daly, Marie M.; Zelefsky, Melvin; Shim, Chang; Spierer, Morris; Morita, Toyohiko (1 червня 1977). An Animal Model of Cigarette Smoking in Beagle Dogs Correlative Evaluation of Effects on Pulmonary Function, Defense, and Morphology. American Review of Respiratory Disease. 115 (6): 971—9. PMID 262108. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 22 червня 2019.
  32. Daly, Marie M.; Seifter, Sam (August 1980). Uptake of creatine by cultured cells. Archives of Biochemistry and Biophysics. 203 (1): 317—324. doi:10.1016/0003-9861(80)90182-4. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 22 червня 2019.