Очікує на перевірку

Мартин скельний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартин скельний

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Мартинові (Laridae)
Підродина: Мартинові (Larinae)
Рід: Мартин (Larus)
Вид: Мартин скельний
Larus michahellis
Naumann, 1840

Синоніми
Larus argentatus michahellis Naumann, 1840

Larus cachinnans michahellis Naumann, 1840
Larus cachinnans atlantis
Larus cachinnans lusitanius

Посилання
Вікісховище: Larus michahellis
Віківиди: Larus michahellis
ITIS: 824076
МСОП: 62030970
NCBI: 119627

Мартин скельний[2] (Larus michahellis) — вид мартинів з роду Larus. Поширений у Середземноморському регіоні.

Мартин скельний довжиною 52-58 див, розмах крил становить 120—140 див. Статевий диморфізм відсутній. У дорослих птахів у шлюбному вбранні голова чисто біла також як шия, потилиця, вся нижня сторона та хвіст. Дзьоб та райдужини жовтого, а навколоочне кільце червоного кольору. Ноги жовті. Верхня частина тіла світло-сіра.

Молоді птахи мають сіро-буре оперення. Пір'я верхньої частини тіла темно-коричневе зі світлими кромками. Крила чорно-коричневі. Гузка та основа хвоста білі. Груди та бічні сторони вкриті бурими плямами, черево та підхвість білі. Дзьоб чорний, ноги тілесного кольору, райдужини темні.

Розповсюдження

[ред. | ред. код]

Мартин скельний поширена від Макаронезії на схід до узбережжя Піренейського півострова та Біскайської затоки. Ареал виду охоплює узбережжя Середземного моря до Адріатики і на південь до Тунісу, Пелагських островів і Мальти, Егейське море, Крит і Кіпр і простягається вздовж Дарданелл, Мармурового моря і Босфору до Чорного моря, де вид зустрічається в західній частині, вгору по течії Дунаю а також на південно-східному узбережжі. Є невеликі гніздові популяції в Мавританії, Лівії, Ізраїлі та Єгипті. Також на півночі Західної та Центральної Європи є розсіяні колонії або окремі гніздування, наприклад у Швейцарії, південній Німеччині, Австрії, Польщі, Словаччині, Нідерландах та Великій Британії.

Мартин скельний у польоті

Мартин гніздиться на скелястому узбережжі або на скелястих і піщаних островах неподалік узбережжя, а також на островах з наносним ґрунтом або високою рослинністю, в лагунах, на соляних ставках та естуаріях. Іноді вид гніздиться на дахах будівель, розташованих біля узбережжя сіл, міст та портів, наприклад, у Стамбулі та Болгарії.

Поза періодом гніздування чайка мешкає переважно на узбережжі, де вона шукає харчування у відкритому морі чи рибальських гаванях чи пляжах. У глибині материка вона ведеться, головним чином, уздовж річок, а також на сільськогосподарських угіддях, біля водоймищ і на звалищах сміття.

В Україні

[ред. | ред. код]

Мартин скельний гніздиться на чорноморському узбережжі Криму.[3] У 2023 році бродяжного птаха спостерігали у Чорнобильському біосферному заповіднику, куди він залетів з Балтійського регіону. [4]

яйце Larus michahellis atlantis — Тулузький музей

Харчування

[ред. | ред. код]

Спектр харчування так само різноманітний, як, наприклад, у мартина сріблястого. Більшу частину харчування складають риби та каракатиці, меншу — молюски та ракоподібні. Крім того, наземні тварини від равликів до дрібних ссавців, а також зерно, маслини, інжир, тощо також мають значення.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2019). Larus michahellis: інформація на сайті МСОП (англ.) 12 березня 2023
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Средиземноморская чайка (Larus michahellis). Птицы Европейской России. erbirds.ru. Процитовано 8 серпня 2022.
  4. У Чорнобильській зоні помітили нового птаха. ФОТО

Література

[ред. | ред. код]
  • Klaus Malling Olsen, Hans Larsson. Gulls of Europe, Asia and North America, Helm Identification Guides, Christopher Helm, London 2003, ISBN 978-0-7136-7087-5 .
  • Urs N. Glutz von Blotzheim, KM Bauer/Handbuch der Vögel Mitteleuropas, Band 8/I, Charadriiformes (3. Teil), Schnepfen-, Möwen- und Alkenvögel, AULA-Verlag, ISBN 3-923527-00-4 .
  • Pierre-Andre Crochet, Jean-Dominique Lebreton, Francois Bonhomme. Systematics of big white-headed gulls: Patterns of mitochondrial DNA variation in western European taxa, The Auk 119 (3), 2002: S. 603—620.

Посилання

[ред. | ред. код]